Хвороба Паркінсона та паркінсонізм
ПОВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПАТОЛОГІЇ
Хвороба Паркінсона це хронічне прогресуюче захворювання,переважно пов`язане з дегенерацією дофаминергічних нейронів з накопиченням у них патологічного білку альфа-синуклеїну.Захворювання не є фатальним,але суттєво впливає на якість життя та потребує постійного динамічного нагляду з боку фахівця-невролога й своєчасної регулярної корекції схеми лікування.Реабілітаційні заходи обов`язково включають немедикаментозні прийоми моторної,когнитивної,емоційної підтримки.
ЕТІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ
За етіологічними ознаками розрізняють: первинний паркінсонізм,в тому числі генетично зумовлена форма раннього паркінсонізму,ювенільний паркінсонізм;вторинний паркінсонізм-клінічний прояв ряду самостійних захворювань та уражень ЦНС:атеросклерозу,інсультів,енцефалітів,інтоксикацій.
ЧАСТОТА ЗАХВОРЮВАННЯ
В Україні серед дорослого населення зареєстровано 22 тис.хворих,що на 100 тис.населення становить більш 58 випадків.
ГРУПИ РИЗИКУ
До факторів ризику відносяться літній вік,спадковість,супутні неврологічні захворювання, стреси,вплив навколишнього середовища.
ОСНОВНІ СИМПТОМИ
Клінічна картина проявляється поєднанням гіпокінезіїї,ригідності,тремору,постуральної нестійкості,а також широким спектром немоторних проявів(психічних,вегетативних,сенсорних та ін.).
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ
Основа діагностики хвороби Паркінсона-оцінка клінічних даних,визначення стадії захворювання за міжнародними оціночними шкалами,проведення і трактування леводопа-теста.
